( Read more... )

Мій улюблений епізод в драмі Джеррі Цукера "Привид" (The Ghost, Paramount Pictures, 1990) - візит шахрайки Оди (Вупі Голдберг) до банку у супроводі привида (Патрік Суейзі). Привид воліє зняти з рахунку гроші, через які його зрадили та вбили; грошей чимало, чотири мільйони доларів; коли ж менеджер банку шанобливо запитує Оду, як вона хотіла би ( Read more... )

Якось восени видався напрочуд тихий день; вітер ущух іще поночі, навіть не вщух, а затамувався, а за ним вгамувався падолист. Місто й собі принишкло, вдивляючись в хмарні небеса, а хмарні небеса лили на місто світло рівне, м’яке, розсіяне - сяйво всепроникне, а не світло, що має певне джерело. Хоча ні - те світло мало своє джерело, а тим джерелом ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

…Бабай? Ні, бабаєм мене не лякали. З усього зловісного пантеону дитячої міфології згадувалася лише якась баба Невмивака, однак не пам’ятаю, щоб я її боявся. Тю, я й сам, траплялося, влітку на селі не вмивав мармизу день-два. Ну, нехай, три-чотири - хіба страшно? Отже, мене малого нічим не лякали, тому доводилося якось самому. Еге ж, є така клепка в ( Read more... )

Это было во времена незапамятные, которые неизбывно памятны, в местах неимоверно отдаленных, до которых рукой подать… Это было слишком хорошо, чтобы быть правдой, и слишком просто, чтобы правдой не быть… Если бы не это, то всему остальному, может, и быть не стоило. Но это было; это… Ну да, детство, что же еще?

( Read more... )

( Read more... )